6 висновків за 6 днів у Карпатах

Знову Карпати. Знову похід. Цього разу лише 5 днів, зате яких!..
Тривав 2-ий день “Похода всех походов”, перебуваючи ще в столиці я прийняв рішення приєднатись до цієї мандрівки. Чому? Плани на наступні 2 місяці не включали в себе можливість вирватись в гори принаймні на 1 тиждень. Висновок – треба їхати.
Попередні статті (Карпатські Ґорґани 2014 – чудовий травневий похід – Частина 1 та Частина 2) описували повсякденний досвід перебування віч-на-віч з собою та іншими людьми на просторах прекрасних українських Карпат. Цього разу не буде опису подолання вершин Петрос (2020м) та Говерли (2061м). Це само собою вкотре було цікаво та зі своїми пригодами. Мета даної мандрівки – це занурення у внутрішнє життя та позиція спостерігача.
 Я швидко зв’язався зі своїм хорошим другом Андрієм Божко і приєднався на 5-ий день походу. Отже, мої висновки, які я виніс після того, як знову ступив на асвальт перону київського вокзалу.
Mountain View

  1. Внутрішній стан відзеркалює зовнішній
Квитків на поїзд до Івано-Франківська не було. На blablacar водії на потрібні мені дати не вселяли довіру. Значить автостоп. Внутрішньо був переконаний – це правильний вибір і не помилився. Все що я робив, це з усмішкою чекав свого попутника. Я ні на що не надіявся, правда чітко знав – сьогодні повинен добратись хоча б до Львова. І через 7 годин 18 липня я був вже у місті Лева у квартирі своїх однокласників: Костя та Макс.
Classmates
На шляху 2 машини: добродій Василь, який підкинув до Житомирської об’їзної дороги. Юрист. Приємний мужчина, який все допитував про вегетаріанське харчування. Надіюсь, він зробив для себе приємні відкриття. Австрієць за національністю Rainer підібрав відразу через 10 хв на своєму кабріолеті. Позаду причіп з мотоциклом від BMW. Перші 10хв поїздки дали зрозуміти – ми на одній хвилі. Кілометри між містами пролетіли весело та непомітно.
Hitchhiking
Минулого року Rainer попав в автокатастрофу на байку пo дорозі з Одеси у Львів. Винуватцем був водій фури з Молдови. Слава Богу, здоров’я вдалось вже більш менш відновити. А от байк довелось ремонтувати за свій рахунок. Оплата бюрократії була в ціну ремонту самого апарата, і жодних гарантій, що ти не пропустиш якусь довідку. Українське законодавство не захищає іноземців в таких ситуаціх, загалом як і своїх громадян.
Hitchhiking
В обід 19 липня я вже обійняв свого друга Андруну в с. Кваси. Цього разу транспортом слугував поїзд до Івано-Франківська та автобус до місця призначення. Під час всієї поїздки я культивував у собі прийняття будь-якої ситуації на шляху. Але не випускав з поля зору ціль – добратись вчасно до групи і приєднатись до походу. Внутрішній стан відзеркалює зовнішній світ.
  1. Ти є те, що ти їси
Зазвичай ми любимо почастувати себе різноманітними стравами. Нам подобається комбінації продуктів та приправ, що насичують наш розум гамою відтінків задоволення. Коли ти в поході – в тебе є можливість отримувати енергію від природи. Ти дійсно фізично не можеш в себе впихнути таку кількість їжі, яку зазвичай їси в місті. Звичайно, ти можеш сказати, що після складного переходу ти готовий “слона з’їсти”. Проте, це лише відгуки старої звички. Без врахування цих моментів ти ускладнюєш собі маршрут. До чого це я все. Завдяки Олі та Саші в нас було першокласне 3-разове харчування. Тут я маю на увазі виключно веганське меню.

Food

Food

Food

Продумано все до дрібниць, на кожен день потрібна кількість порцій на кожного учасника та різноманіття смаків. Такого хорчування в поході в мене ще не було! Так багато про їжу я не говорив з часів переходу на вегетаріанство! Виявляється, ця тема є актуальною серед учасників “Туризму в Благості”. Це означає, що скоро на цьому блозі ти побачиш мій досвід переходу на свідоме харчування.
  1. Віддавати, а не присвоювати.
Жити набагато простіше, керуючись цим принципом. Усім всього вистачить. Крапка. Дефіцит лише у нас в голові. В селі Кваси біля джерела з мінеральною водою спостерігав наступну ситуацію:
Жива черга. Кожен зі своєю пляшкою хоче набрати собі цілющої карпатської води. Приїхала сім’я: дідусь, бабуся та внук віком 3-4 роки. Дідусь з декількома 6-літровими баклашками. Оскільки напір води слабкий – це надовго. Черга починає нервувати в очікуванні. Внучок з ентузіазмом намагається допомогти дідусю. Звичайно, тут більше клопоту, ніж допомоги. Бабуся втручається в процес наступними словами, звертаючись до внука: “Там картоплю фрі вже принесли. Ходімо поїмо. Ходімо, а то зараз дядько прийде і все з’їсть, а тобі нічого не залишиться!” І ця мантра повторювалась раз за разом. РАЗ ЗА РАЗОМ! Уявляєш?! Вже в ранньому віці ця ще не сформована особистість знає, що їй раптом в цьому житті буде чогось не вистачати! Прийде деякий “дядько” і все в тебе забере!!! Настільки прикро…
А ти пробував колись віддавати більше, ніж брати? Служити іншим та не чекати нічого натомість? Це нелегко, але це працює. Це окриляє та приносить щастя. В поході кожен з нас бодай раз це відчув, допомагаючи один одному, жертвуючи тепліше і краще місце для сну, або коли ти ділишся останніми “ніштячками” зі свого запасу. Спробуй культивувати в собі усвідомлення різноманіття. Ти відкриєш для себе багато нового.

Mountain View

  1. Чому важко йти без цілі.

Mountain View

Похід передбачає, що ти можеш довго не бачити свою вершину. Ти відчуваєш втому, питання “коли це все завершиться?”, “що я тут роблю?” і т.д. буяють у твоїй голові. Так я ходив практично у всі попередні свої вилазки в гори. Попереднього походу відкрив для себе стратегію прийняття і вдало застосував її цього разу. Зараз дорога вверх – я йду вверх. Тепер вниз, навіть якщо мені в кінцевому результаті треба піднятись вище, – я йду вниз. Просто йду. Моя ціль – за межами даних умовностей! Тепер залишилось навчитись користати цей принцип завжди і усюди. Ти вже визначив для себе найвищу ціль? Можеш написати в коментарях свої думки з цього приводу.
  1. Наша оцінка – це наше сприйняття реальності.
Так склалось, що після одруження ми з дружиною фізично не розлучались довше, ніж на 2 дні. І тут я поїхав на 1 тиждень в гори. Сам. Це було свідоме рішення обох. Так, ще в 2014, я відлучався у похід на 10 днів. Проте зараз дещо інша ситуація. Ми почали спостерігати інше, свідоме та несвідоме, трактування нашого вибору з боку оточуючих. Частіше всього воно не показувало істинну мету нашого рішення. Висновок з даного уроку: не завжди моя зовнішня оцінка відображає об’єктивну реальність ситуації. Моє бачення та розуміння – це моє сприйняття чужої реальності.
  1. Іди на співбесіду відразу після походу. :)
Вранці 25 липня в понеділок я вже був у столиці. О 15:00 у мене запланована співбесіда. Часу якраз вистачило, щоб привести себе в порядок, розгрузити наплічник, закинути речі в пральню, відпочити. Дорога до офісу. Громадський транспорт. Мовчу вже про “післягірський синдром”. 😃 Мандрівники розуміють, що я маю на увазі. Так от, коли я увійшов до приміщення офісу та познайомився зі своїм інтерв’юером, то відразу чітко зрозумів: ми знаходимось на різних платформах, на різних хвилях. Називай як подобається. Ззовні охайний чоловік з поставленою мовою. Видно, людина наче слідкує за собою. Але не побачив я тої рідної іскорки в очах. Відразу все стало зрозуміло, принаймні мені точно.
Ще раз дякую другові Андруні за можливість з чудовою компанією поринути у світ природи. Олексію за практики цигун, тайцзицюань, за поглиблення в філософію у-син. Окрема подяка Івану Боброву за корисні інсайди. Поварам за кулінарні витвори мистецтва. Супи, каші, салати, трав’яні напої та сироїдницькі “ніштячки” не раз піднімали нам настрій в прохолодні та мокрі дні карпатських гір. Щодо “ніштячків” – їх можна скуштувати вже зараз: Оля веде проект Жива кухня. Дякую тим, кому зміг бути корисним.
До нових зустрічей!