Мій перший напів марафон

Субота. 18.03.2017.
Тиждень видався насичений, правда небагатий на результати. Хоча вся справа у сприйнятті. На сьогодні був запланований напів марафон з друзями: Ілля та В’ячеслав. Лише в п’ятницю ввечері я усвідомив, що завтра планую бігти нову для себе дистанцію. Серед тижня я не вийшов на тренувальну пробіжку. І внутрішній стан ввечері був нікудишній. Ніякого настрою. Ранок видався нічим не кращий. Дзвоню хлопцям, кажу, що не готовий. І питну воду треба привести, оскільки вже ні краплі немає. І не встигаю на запланований час. Приймаю рішення пробігти бодай 5 км поруч біля дому в парку Партизанської слави.
 run-009

Виходжу на дистанцію. Перші 3 км були важкі. Психологічно. Одні з найважчих за останній час. Хоча темп для себе я взяв звичний. Далі вибір: або вертаюсь назад, або біжу далі. Біжу! Забігаю в ліс, де роблю коло і лише тоді назад. Рахую в умі, це буде приблизно 12-13 км. Таку дистанцію я пробіг рівно тиждень тому в суботу. Розум прийняв і наче став спокійний. Тільки час від часу нагадував мені, що мене побалюють ікра то на одній нозі, то на іншій. Ліс тільки-тільки прокидається. Зелені ще немає. Хоча сосни вирішують. Але атмосфера не в порівнянні з міськими вулицями. Спів пташок змусив зняти на деякий час навушники.
IMG_3548
Коротко про навушники. Вони потрапили у пральну машинку після пробіжки разом з іншим одягом. Написав короткий пост про це. Навушники не тільки вижили, а ще й стали чисті, як в перший день після покупки. :)
На 10-му кілометрі приймаю рішення, біжу всі 21.1 км. Знаю, що друзі там без мене також на шляху. Цю думку я не відпускав протягом всієї дистанції. І вона мене надихала і не давала оступитися! Дякую вам, дорогі друзі, і вибачте, що не склав вам компанію.
Найбільша жесть почалась після 15-16-го км з кульмінацією, починаючи з 20-го. Тут мій розум, який якраз відпочив мабуть, почав контрнаступ. “І що?” “Ти вже і так перевершив свій попередній результат”. “Ти подумав, що тобі ще цілий день треба бути бадьорим?” “Ти подумав про свої ноги, які стали куском вати?” “Ти чуєш, як в тебе ниє м’яз біля лівої ключиці?” А ще я відчув, що зараз так би із задоволенням з’їв апельсинку… :) Добігти і крапка. Вдома точно є цей помаранчевий фрукт, тоді можна буде задовільнити своє бажання.
IMG_3544
I did it! Не зупиняючись, переходжу в ходьбу. Я ж то пам’ятаю правила техніки безпеки. Дихання відновив. Сиджу під деревом. В парку. Ура!
Чесно кажучи, я думав, що буду медитувати на цю дистанцію. Культивувати в собі цю думку. Налаштовуватись і тд. Але вийшло зовсім по іншому. Я навіть майже забув, що планував бігти. А вийшло доволі спонтанно. Знаю, що ще в п’ятницю ввечері та в суботу вранці я відмовився від цієї ідеї. Чесно відмовився. І перші 3 км дистанцііі мені це яскраво проілюстрували.
Ставте великі цілі – в них легше попасти.
Роман