Карпатські Ґорґани 2014 – чудовий травневий похід (Частина 2)

Друзі, пропоную вашій увазі продовження оповіді прекрасного походу просторами Карпатських Ґорґан. З першою частиною розповіді ви можете ознайомитись за посиланням. Я ніби знову побував у поході. В наш час ми завжди кудись спішимо, у нас завжди немає часу! Тож друзі, зупиніться, переосмислість своє буття. Чи дійсно на ВАЖЛИВІ речі ми витрачаємо цей дорогоцінний ресурс – час? Один з дієвих методів переоцінки цінностей – мандри. Отож, продовжимо! :)

Відео від талановитого гіда Андруни.

 

22:27 – 10.05.2014р. – 043 поїзд Івано-Франківськ – Київ
 
     Повітря було свіжим, прохолодним і хотілося вдихати в повні груди. Ми взяли доволі хороший темп. Незвичайна краса карпатського лісу. Природа продовжує прокидатись від зимової сплячки і водночас біле покривало снігу на ялинках, смереках, березах та дубках. Хмарно, але все впевнененіше видніється блакитне небо.
     Піднявшись на перші вершини, ми просто були зачаровані! Які ж красиві гори навкруги зі срібними та білими скронями! Проте, не лише це привернуло нашу увагу. Іній. Так, іній. Ні, не просто іній. 4-6 сантиметровий іній! Таке враження, ніби він тут утворювався століттями. Неймовірно, як на гілочці ялини, вже давно без колючок, яка ледь товстіша за волосок, може бути стільки інію! Можна лише уявити, якої сили гуляв вітер тут, коли ми мокли та сушились у підніжжі гори.

Mountain View

Mountain View

Mountain View

IMG_0529

     Все це додало нам натхнення йти далі і ми підкорили найвищу вершину нашого маршруту – гора Сивуля з її великими каменюками та дрібними камінчиками. Легкий перекус, вітання товаришам-туристам і спуск до наступного перевалу.

IMG_0533

Mountain View

IMG_0546

Mountain View

IMG_0557

Mountain View

Mountain View

Mountain View

Mountain View

Mountain View

Mountain View

Mountain View

Mountain View

     Прекрасна зелена полонина! Сніг тут вже розтанув, хоча в гущі лісу його ще достатньо. Сяюче сонце, блакитне небо і ми щасливі! Зняли свої наплічники. Ваня провів йогу. Не знаю як іншим, але мені тіло подякувало за це.

IMG_0633

Mountain View

На відстані 400-500метрів від нашого табору брала початок річка Бистриця. Сюди ще не добралась людська цивілізація, і ми купались в свіжій, прохолодній, кристально-чистій воді.

Вівторок на 6-те травня був продуктивним. Погода цьому також посприяла. Були 2 лекції. Перша – про варни та ашрами. Доповненням слугували цікаві та продуктивні практики, що дозволяли нам краще зрозуміти свою природу.

     Після цього Марічка накинулась на Іру і почалась кумедна дівоча боротьба. 😃 Хлопці не змогли пасти задніх і також вирішили розім’ятись. Спочатку помірялись силами Ваня і я, де мені пощастило здобути перемогу. Після перепочинку моїм спаринг-партнером став Святослав. Відверто кажучи, першу половину спарингу я намагався вибратись, а точніше звільнити свою шию від дужих рук Свята. Під кінець мені навіть вдалось трішки захватити ініціативу. Двобій завершився перемогою дружби. Не знаю як Святослав, але я добряче втомився. Тепер на трав’яний ринг вийшли два богатиря – Доброслав та Іван. Була запекла чоловіча боротьба і знову перемогла дружба! Після чергового купі-купі в річці та невдалого пошуку мобільного зв’язку почалась наступна лекція Андруни – природа та якості чоловіка і жінки.
13:41 – 13.05.2014р. (м. Київ)
     Як завжди, лекція була захоплюючою та інформативною. Під час заходу сонця, на карематах, закутані хто спальниками, хто курточками, ми вникали у філософію та психологію взаємостосунків між чоловіком та жінкою.
     Вже ввечері, гріючись біля вогнища, Ваня та Андруна почали імпровізацію на своїх дудках (до речі, Ваня їх майструє власноруч, може також зробити і для Вас), Аня та Марічка акомпонували голосом, Іра грала на інструменті, не пам’ятаю як називається, нагадує варган. А ми з хлопцями намагались відтворити з глибини свого серця звук “ОУМ” – ॐ. Моментами звучання відганяло всі думки, було чутно лише потік звуку і розум ніби розчинявся в них. Мені сподобалось. 😃
     Наступного дня, вже 7-го травня, ми продовжили свій шлях у напрямку перевалу Легіонів. По карті було видно, що ми будемо йти майже по рівнині, але на практиці виявилось по-іншому. Вийшло так, що ми трішки звернули від запланованого маршруту, зробили гачок розміром приблизно 1,5 км. Мабуть недарма нас сюди завернули вищі сили. Ми проходили крізь “мертвий ліс”. Навкруги висохші, повалені дерева, розкидані гілки – все наводило смуток. Спустившись до маленької річечки та дороги, ми побачили як тракторець тягне за собою свіжовирубані дерева. Зустріли місцевих гоцулів на “бобіку”, які підтвердили, що ми рухаємося в правильному напрямку. Також розпитали у них про прогноз погоди, і де зловити мобільний зв’язок.
    Нарешті впіймали. Всі взялись за дзвінки. Ми дійсно давно не виходили на зв’язок. Зателефонував нарешті Анюті, потім сестрі Ірі, аби вона передала рідним вітання. На галявині якраз дозрівав молодий, сочний щавель, тому після телефонних розмов ми ще деякий час паслись та насолоджувались свіжою клітковиною.

     Як я вже згадував, маршрут виявився далеко не рівнинний. Найскладнішим етапом був крутий підйом по суцільному камінню.

IMG_0625

На цій ділянці ми дотримувались дистанції у 2 метри. Якщо камінь зірветься, то цього достатньо аби зманеврувати. А раптом не вдасться, то… Та ні, вдасться. :)  Камінюка не встигне набрати швидкість. Таким чином ми зменшили ймовірність травм. Після виснажливого та напруженого підйому і насолоди краєвидами під промінчиками сонця почався крутий спуск, благо, що вже по твердій землі. По приходу на прекрасну галявину – перевал Легіонів – ми відмітили, що ніби маршрут був не сильно складний, але перехід виявився доволі важким для кожного.

     Нарешті визначили місце для табору. Легкий одяг. Йога від Андруни. 45 хв – і кров та інші тонкі енергії додали тонусу нашим тілам. Ліниво розбили табір. Дуже приємно було, коли ми дружньо по черзі на карематах почали робити один одному масаж втомлених спин.
     Наші “Братослави” до вечора тримали піст, але від свіжої моркви, капусти та редису не відмовились. У нас з Андруною якраз вже дозрів пророщений нут, і разом з овочами ми й повечеряли. На десерт у нас були фініки, родзинки та курага.
     Було прийнято рішення скоротити маршрут і присвятити наступний день лекціям та практикам. На жаль, чи може на щастя, у 8-ий день походу ми організувались тільки о 14:00. Почалась чергова лекція від нашого гіда. Як завжди, все було на вищому рівні. Щоб краще та глибше зрозуміти тему ґун матеріальної природи (невігластво, пристрасть та благочестя) – ми почали грати в показуху, загадуючи якусь дію в одній з трьох ґун. Це було дійсно кумедно та весело. Кульмінацію цього дійства організував для нас Сергій, показуючи вирізку з фільму “Марс атакує”. 😃
     Недалеко від нас стояв дерев’яний занедбаний зруб пастухів з горою сміття як всередені, так і ззовні. Біля нього поміж дерев показувало свої болотяні береги невеличке озерце з жабами та пуголовками.

Mountain Home

     В нашему колективі почала прослідковуватись нотка про неминуче закінчення походу. Це дійсно відчувалось, але ми про це мало говорили. Чисте повітря, первинна природа, незрівнянні краєвиди, тепла компанія – всі розуміли, що скоро прийдеться повертатись у свої міста зі своїми зручностями.

Mountain View

Mountain View

15:59 – 29.05.2014 (м. Київ)
 
     Дописую свої враження лише зараз… Все це через мою неорганізованість та відсутність звички нотувати події по гарячих слідах. Проте досить виправдовуватись!
     Донедавна ще думав, що так незвично писати ручкою на папері, а не “шуміти” на клавіатурі. (Оригінал тексту написаний ручкою) Але зараз це приємно, оскільки пишу не через те, що треба, а за власним бажанням.

     На 9-ий день походу ми по традиції прокинулися під флейту, досить організовано поснідали. У нас навіть ще залишилась згущівка. Так, на кінець походу хтось її притримав. 😃 Після чергового семінару від Андруни ми вирушили знову в дорогу. Все по плану. 13:00. Напрям – спуск до селища Бистриця.

The Way

Цього разу наша вузька стежка перетворилась на широку дорогу, якою грузовим транспортом спустошуються карпатські ліси. Поруч текла річка Бистриця, русло якої часто схрещувалось з дорогою. Нам довелось слідувати за великим грузовиком, повним свіжозрубаних дерев. Запах вихлопу почав повертати нас до реалій сучасної цивілізації. Після 9-ти днів гірського повітря газова атака сприймалася дуже гостро!

     Шлях наш був легким. Йшли майже завжди по рівнинній дорозі, поступово спускаючись вниз. Потроху почали зустрічати корів з дзвіночками на шиї. Інколи їх охороняли дрібні собаки-пастухи. Ближче до села все більше з’являлись місцеві жителі, які з подивом розглядали нас, або взагалі не звертали на нас уваги. Ми цікавились, де можна купити домашнього молока. Добрі люди порадили нам, що у хаті навпроти гаражу із зеленими воротами точно є молоко. Якби не Ваня, ми б так і пройшли повз них. Тут нас пригостили свіжим смачним домашнім молочком. Цілих 4,5 літри!

Fresh milk

Від грошей хазяйка відмовлялась. Ми ж у свою чергу поділились тим що мали – невеличкий пакет сухофруктів та горішків. Така щедрість і відкритість внесла деяку бадьорість в нашу сім’ю. Тепер ліс замінили будиночки. Ми шукали магазин і місце для розбиття табору.

     Зателефонував батькові, який привітав мене зі святом дня Перемоги. Ніхто з нас навіть не згадав, принаймні не озвучував, що сьогодні 9-те травня. Поговорив з коханою та вимкнув телефон. Знайшли. Магазин. Викупили всі банани, які там були. А це 19 штук. 😃 Згущівка, халва, і ще якісь індивідуальні покупки. Попрямували далі шукати місце для табору. Люди підказали, що можна розміститись на одному з пагорбів, неподалік річки. Так і зробили.

Camp

     17:00. Перекус свіжими продуктами. Дров біля нашого табору було вдосталь. І ми жартували, що у Вані сьогодні нарешті вихідний. Покупались. Домовились з місцевими ще про молоко після вечірньої дойки і розбили табір. Ми з Ваньою принесли 3 літри ще теплого парного молочка від добрих людей, що жили недалеко він нашого табору.

Camp

IMG_0695

     Цього разу ми практично влаштували собі королівську ніч. Правда Ваня з Марічкою покинули нас ненадовго. В них були свої душевні сімейні реалізації. А ми, зайнявши місце на своїх карематах під тентом, який ми натягнули між двома наметами, ділились своїми враженнями. У нас був клубок ниток, який кожен з нас повинен був передати іншому. Перед тим треба розповісти, що для нього/неї було важливим в цьому поході. А передаючи клубок іншому учаснику, сказати чому саме цій людині ви передали цей клубок та назвати його якості , які вам імпонують. Таким чином, в нас утворилась павутинка з нитки. А щоб скласти клубок назад, потрібно було його передати у зворотньому напрямі за такими ж правилами.
    Це було просто неймовірно! Потоки лились з глибини сердець кожного з нас! Особисто мене найбільше вразив Сергій своєю відвертістю. Не вистачає слів описати атмосферу, яка тоді панувала, це можна лише відчути.
     В цей же вечір відзначився Доброслав. В одим момент він пішов в село ніби-то підзарядити телефон, а повернувся ще з шістьма літрами свіжого молока і буханкою хліба зі словами: “Все бесплатно, ребята! Денег с меня не хотели брать”.
     Наступний 10-ий день – день роз’їздів. Мені пощастило вранці провести легку йогу. Після сніданку ще одна цікава практика. Але про неї пізніше.
    Згадав, що пропустив ще одну важливу подію, яка відбулась 9-го травня. Кожен з нас взяв листок і ручку. Написав послання собі через 10 років. Писав кожен з нас тою рукою, якою не звик це робити. В моєму випадку це була лівиця. Потім всі послання склали в банку з арахісового масла. Ми довго вирішували, де її закопати. Вийшло так, що закопували її я та Ваня, тому лише ми знаємо де її шукати через 10 років. ( Насправді, цього ж року, банку цю перекопали Ваня з Андрієм. Я можу помилятись. Тому тепер, я не знаю точно де вона 😃 )
     Повертаюсь до практики. В кожного з нас на спині був прикріплений листок. Один одному ми писали анонімно характеристику ззаду на спині і загинали листок, щоб наступний учасник нічого не побачив. Після цього, всі листки збирались в кучку і Андруна зачитував їх по черзі. Наше завдання було впізнати себе.

     Провели на зупинку Сергія, Іру, Доброслава та Святослава. Повернувшись до табору, всі хто залишились, ще мовчки пообідали легким салатом. Пішли на зупинку чекати свій автобус…

Village

Village

     Подорож була дивовижною! Ще раз, щиро дякую ВСІМ ВАМ!
    До нової зустрічі!