Відповідальність? Ні, ні, не чув!

В даному дописі не буде нічого, що пов’язане з відповідальністю з юридичної точки зору. :) Дана стаття також не претендує бути науковою, а є виключно суб’єктивне бачення автора на основі власного досвіду та спостережень.

Давайте розберемось. Чому ми завжди (частіше всього) шукаємо винних (відповідальних) за наші проблеми? Ми не вміємо (не хочемо) відповідати за сфери свого власного (задумайтесь!) життя!

Розглянемо 4 аспекти нашого існування:

  • фізичну
  • психологічно-емоційну
  • соціальну
  • духовну

IMG_1934

Схід сонця. Світязь 2015. Рівновага та спокій.

 

Щоб розвиватись як особистість, варто подбати про ці сфери свого життя. На жаль, в школі нас тому не вчать. Не буду писати, що сучасна школа – це сухий набір інформації, який намагаються заштовхати в голови дітям, і з кожним роком ми бачимо, що діти, а за ними і самі батьки, все більш і більш протестують, оскільки бачать – система не працює! Але зараз не про це.

Фізична відповідальність. Якщо ми НЕ БУДЕМО приділяти достатню увагу своєму тілу – воно буде нам мстити. Мстити буде надмірною кількістю захворювань, додатковими турботами, стражданнями. Гляньмо на середнє та старше покоління – дуже мало здорових людей і це прикро. Я не проти сучасної медицини – але давайте користуватись нею як інструментом, а не бути під впливом “симтомно-таблетного” лікування. Дуже часто помічаю (в собі також), що коли проблема стосується здоров’я (як правило і не тільки) – всі ми хочемо якийсь універсильний препарат, таблетку, яка зможе погасити нашу біль, позбавити нас незручностей. Але це не вирішення питання. Біль можна усунути, але її причину практично завжди потрібно вирішувати стільки часу, скільки було потрачено на її створення. Неможливо, отруюючи свій організм протягом багатьох років, вилікуватись за 1-2 тижні! Потрібно уяснити це. Ми любимо перекладати відповідальність за наш стан на лікарів. Вони ж експерти, я ж плачу (або не плачу) їм гроші за це, нехай і вирішують мої проблеми. Але справжній лікар – це провідник, вчитель, який направляє куди рухатись далі, як діяти, щоб бути здоровим. Не як вилікуватись, а що роботи, аби жити здорОво. Тут принципова різниця в акцентах! Наше завдання взяти відповідальність за своє здоров’я. Є безліч способів підтримувати тіло, ні для кого це не секрет зараз. Єдине, що від нас вимагається – це діяти, та діяти регулярно!

Психологічно-емоційна відповідальність. Одного разу моя знайома звернулась до лікаря з доволі серйозною проблемою. На прийомі в анастезіолога вона розплакалась, а лікар їй сказала, що в неї проблеми з психікою і їй негайно потрібно вживати антидепресанти. ЩО?! Повна “жуть”! Хоча на заході це вже вважається нормою сидіти на таких от колесах і не шукати причини своїх страждань. Насправді, ми не далеко втекли, нам просто бюджет не дозволяє ругулярно сидіти на таких колесах. Хоча, враховуючи збільшення кількості реклами у сфері фармацевтичного бізнесу, а саме – «одна таблетка на день і Ви знову бадьорі та щасливі», то тенденція таки розширюється.

Фізична і психологічно-емоційна сфери взаємопов’язані. Дуже часто ми перенаправляємо свій життєвий урок з одної сферу на іншу. Наприклад, в багатьох випадках, аби вирівняти свій психологічний стан, варто просто змінити раціон та режим дня. Результати не будуть довго чекати. Або навпаки, замість вирішення проблем у взаємостосунках зі своїми батьками, дітьми, друзями, коханими (потрібне підкреслити) нас починає тягнути на солоденьке, гостреньке, солоненьке тощо. І ми починаємо “заїдати” свої проблеми… Вирішення – вчимось давати, і не чекати нічого натомість. Вчимось не прив’язуватись до результатів, розуміючи, що далеко не все від нас залежить.

Соціальна відповідальність. Всі 4 аспекти залежать один від одного. Коли один із них випадає з нашого поля зору, він тягне за собою всі інші. Кожен з нас зобов’язаний трудитись. Навіть якщо у нас “все є”, ми просто не зможемо нічого не робити. В дію підуть все більш збочені чуттєві насолоди. Рано чи пізно буде глибокий занепад, і все кане з наших рук. Тому варто не забувати, що так чи інакше по своїй природі ми дієві створіння.

“Без труда нема плода” – гласить народна мудрість. Без труда ми не зможемо навіть доглядати за своїм тілом. Варто знайти природу свого хисту і діяти в ній. Є безліч методик (джйотиш [астрологія], нумерологія, соціоніка, та хоча б Сковороду почитати) які допомагають зрозуміти, чим я не можу не займатись. Іншими словами знайти своє призначення. Під впливом сучасного тренду нам хочеться вибирати заняття, яке принисе більший та швидший дохід. І часто ми хочемо вірити, що саме ця прибуткова ніша є нашим призначенням, честенько обманюючи самого себе. Безперечно, це може бути тимчасовим рішенням нашої матеріальної проблеми, проте варто рухатись саме по своєму шляху. Поступово, не відмовляючись від прибуткового, але не нашого заняття, вкладати свій час та зусилля в свою сферу. Варто повірити та діяти! І якщо це дійсно своє, ми це відчуємо. Наступним кроком є розширення своєї соціальної відповідальності. Це при умові, що ми вже вміємо відповідати за самих себе. Тут маю на увазі відповідальність за чоловіка, дружину, дітей, батьків, підлеглих тощо. Знову ж таки, яке б ми на даному етапі не займали положення, нічого не зміниться, якщо ми далі будемо звинувачувати в цьому уряд, президента, сусіда, батьків, товариша, роботу, начальника, ЗМІ… Тут навіть не потрібно себе звинувачувати і впадати в роль жертви. Це також не призведе до позитивних змін. Саме питання містить 50% відповіді. З тлумачного словника: відповідальність – покладений на когось або взятий на себе обов’язок відповідати за певну ділянку роботи, справу, за чиїсь дії, вчинки, слова. Вчимось же бути відповідальними!

Духовна відповідальність. Це справа суто особиста. Тут не маю компетенції описувати глибше, лише додам, що без духовного аспекту нашого існування всі інші по великому рахунку не мають ніякого значення. Знову ж таки, ми можемо не погоджуватись з чимось, але закони працюють, хочемо ми цього чи ні, і релігія в нашому сучасному розумінні відіграє тут далеко не першу роль. Варто знайти суть, суть абсолютну, суть персональну і не ефімерну. Для цього потрібно вивчати. Вивчати глибше, ніж будь що інше. Ціна за це немала…

І взагалі, наші перші вчителі – це наші батьки, які вчили нас їсти, ходити, говорити і тд. З самого початку ми пізнаємо світ за допомогою вчителів. Тож аби пришвидшити процес нашого з вами розвитку нам потрібні провідники. А рівень і кваліфікація останніх буде залежати від нашої мотивації та чистоти намірів.